Оглядовий тур у Гадячі
Команда проєкту «Українка 1.5.0» в підтримку презентації відео-арту вирішила провести оглядовий тур «Місцями натхнення», щоб хоч трохи наблизитись до розуміння природи і оточення Лесі Українки у різні роки. Україна, її ланшафти та природа безумовно були невичерпним джерелом натхнення мискині і у дитячі роки, і у період зрілості.
Ще зі шкільних років відомо що Леся багато подорожувала (зокрема по причині хвороби та необхідності перебування у теплому кліматі) та в самій Україні були улюблені місця відпочинку у теплу пору року. Саме тому першою зупинкою на нашому маршуті став Гадяч Полтавської області, і зокрема відомий «Зелений Гай».
Посілість Зелений Гай у живописній околиці Гадяча, придбання якої пов’язують з турботою про здоров’я дітей, насамперед про хвору Лесю, невіддільнa від Драгоманівcької садиби через близькість розташування. І справді, Волинь, Волинське Полісся – осідок батьків у Колодяжному – рано стали для Лесі Українки «втраченим раєм», адже хвороба прирікала її ще юною на розставання з рідними сторонами. О. П. Косач, оселившись у Колодяжанському маєтку, не полишала думки про придбання власної посілості в околицях Гадяча, де можна було б побудувати дім і мати теплу місцину для купелів у Пслі, якa належала міщанинові Голубу, так звану Голубівщину, і називає свій хутір «Зелений Гай».
Він містився на правому високому березі Псла. Ця гора місцями дуже крута, подекуди порізана ярками, чи, вірніше, западинами, була вся вкрита лісом. Тільки дві було більших галявини, так звані велика і мала “макітри” за їхню дивну форму. З “великої макітри” відкривався надзвичайно гарний краєвид далеко-далеко на схід. Під горою, на березі Псла, стелилася невеличка сіножать із групами й окремими кучерявими деревами; берег був обривчастий, тільки в одному місці пологий із піщаним дном, де добре було приставати човнам і купатися дітям.У 1897 р. Ольга Петрівна розпочала будівництво дому, про що в листі сповіщала Петра Антоновича.
За спогадами Ізидори Косач-Борисової та Наталії Косач, «білий» флігель у Колодяжному дуже подобався родині, і його стиль Ольга Петрівна перенесла на будинок у Зеленому Гаю. У 1897 р. туди були спроваджені майстри з Колодяжного, і під керівництвом Кароля Русиловича поліські теслі зводили дім.
Верхній ряд – Ізидора Косач, Олександ Драгоманов, Ольга Косач; нижній ряд – Олена Пчілка, Леся Українка, Сергій Мержинський. Зелений Гай, фото 8 (20) липня 1898 р. 
Леся Українка (4-а зліва) в Урочищі Зелений Гай. 1904 р.
Завершили будівництво всіх приміщень у червні 1899 р., хоча деякі роботи тривали ще до 1901-го.
Кімнат було 11, вітальня й їдальня були дуже великі, інші менші. Ще за їдальню часто правив дуже великий балкон із краєвидом на Псьол. Збудовано дім солідно, так, щоб, при бажанні, і взимку можна було жити в ньому, – в усьому домі груби, а у вітальні ще й камін. Мамі, Лесі та іншим у нас у родині подобалося зимою, а то й восени холодними вечорами посидіти при вогнищі в каміні за розмовою чи слухаючи музику. Ту приємність частіше могли мати ті з нас, що не мусили поспішати до навчання чи роботи до Києва і залишалися в Зеленому Гаю на всю “золоту” осінь, що там бувала напрочуд гарна, коли навколишні ліси набирали розмаїтих барв.
Більше про перебування Лесі Українки у «Зеленому Гаю» та нерозривний звязок з Гадяччиною дивіться у нашій відеорозповіді Старшої наукової співробітниці Марії Рахмун
Дивіться також
